Самозайнятість (self-employment) дає змогу вести справу від власного імені, не створюючи окремої компанії. Компанія — окрема юридична особа: вона укладає власні договори й володіє своїм майном. Передання їй майна та договорів підприємця, який уже працює, оформлюють окремо. Вибір залежить від вашої діяльності, ризиків і планів щодо зароблених коштів.
Якщо ви працюєте самостійно, не залучаєте співвласників і можете покрити можливі зобов’язання за своїми договорами, почніть із кошторису самостійної діяльності. Якщо потрібні частки для партнерів, відокремлене майно підприємства або договори від імені юридичної особи, порахуйте витрати на утримання компанії. В обох випадках порівнюйте повний рік роботи: визначте, скільки грошей залишиться вам після всіх річних витрат, податків і внесків.
Під самозайнятістю тут розуміємо самостійну підприємницьку діяльність фізичної особи на Кіпрі. Вона не тотожна російському податку на професійний дохід, відомому як НПД. Другий варіант — приватна компанія з відповідальністю учасників, обмеженою акціями (private company limited by shares). Стаття стосується території під контролем Республіки Кіпр і правил на 2026 рік.
Які відомості потрібні для вибору
Окремо запишіть річну виручку, очікувані надходження від замовників і витрати. Далі визначте, скільки коштів вам потрібно для особистих потреб.
Виручка й надходження можуть відрізнятися: замовник може оплатити виконану роботу наступного року. Прибуток розраховують з урахуванням витрат, що належать до відповідного періоду. Вартість придбаного обладнання може зменшувати прибуток поступово, протягом кількох періодів. Для розрахунку податку також враховують передбачені законом коригування.
Розгляньмо умовний приклад: річна виручка фахівця — 90 000 євро, визнані звичайні витрати — 30 000 євро. Усі рахунки оплачено того самого року, заборгованості та придбання обладнання немає. Залишається 60 000 євро до витрат, пов’язаних з обраною формою діяльності, податків, внесків і виплат власнику. Саме із цієї спільної вихідної суми потрібно порівнювати варіанти. Не можна зіставляти 90 000 євро виручки самозайнятої особи із 60 000 євро прибутку компанії.
До цих сум додайте умови роботи:
- Діяльність і дозволи. Що саме ви робитимете та хто має право цим займатися.
- Замовники й договори. Де перебувають замовники, чи вимагають вони юридичну особу, які наслідки матиме помилка або прострочення.
- Володіння й управління. Чи працюєте ви самі, кому належатиме обладнання, хто зможе підписувати договори й розпоряджатися рахунком.
- Особисті обставини. Чи є інші доходи, де ви є податковим резидентом, яке соціальне страхування (social insurance) застосовується.
- Плани щодо коштів. Чи потрібно забирати весь заробіток, чи частина залишатиметься на розвиток.
Право володіти компанією, право працювати в ній і дозвіл на конкретну діяльність перевіряють окремо. Іноземцю потрібно з’ясувати, чи дозволяє його статус обрану діяльність і які документи це підтверджують. Для регульованої професії потрібен відповідний дозвіл. Державний ресурс описує два шляхи започаткування діяльності, а ці перевірки потрібні за будь-якої обраної форми.
Відповідальність: хто має зобов’язання за договором
За самозайнятості підприємець особисто є стороною договору. Замовник висуває вимоги саме цій людині — окремої юридичної особи між ними немає.
Після реєстрації компанія стає самостійною юридичною особою. Вона може укладати договори й володіти майном. Це дає змогу відокремити її зобов’язання від особистих зобов’язань акціонера. Підстава — стаття 15 закону про компанії.
Проте межі захисту залежать і від підписаних документів. Якщо власник поручився за позикою компанії, цю поруку потрібно врахувати під час оцінювання його особистого ризику. Якщо він водночас керує компанією, окремо розглядають його обов’язки та власні дії. Твердження «власник ні за що не відповідає» не може бути основою для вибору форми.
Припустімо, виконавець відповідає перед замовником за дороге обладнання. Для нього вибір форми насамперед пов’язаний із розміром можливої вимоги. Навіть за невеликого прибутку ціна помилки може виявитися вагомішою за річні витрати на компанію. Інший фахівець виконує невеликі замовлення з чітко обмеженою договірною відповідальністю. У його розрахунку витрати на утримання окремої юридичної особи можуть мати більшу вагу.
У кожному основному договорі варто перевірити три речі: хто зазначений виконавцем, які вимоги до нього можуть висунути та чи має власник особисті зобов’язання. Для оцінювання ризику це корисніше, ніж сама назва форми діяльності.
Управління: працювати самостійно й володіти разом — різні завдання
Самозайнята особа сама ухвалює рішення щодо своєї справи. Домовленість про спільну роботу стосується співпраці; участь у капіталі компанії оформлюють окремо.
Якщо кошти й майно вкладають кілька людей, потрібно визначити, кому яка частина належить, хто ухвалює рішення та як учасник зможе вийти зі справи. Компанія дає змогу оформити участь через акції та встановити управлінські повноваження. Конкретні права визначають її документи й угоди учасників.
Наприклад, один партнер виконує замовлення, а другий купує обладнання. До початку роботи їм потрібно погодити, кому належить обладнання, хто отримує дохід і що станеться після припинення співпраці. Обіцянка «потім поділимо прибуток» цих питань не розв’язує.
Водночас найм працівника й поява співвласника — різні події. Найм першого працівника передусім створює обов’язки роботодавця; наймати працівників може й самозайнята особа.
Які річні витрати й обов’язки врахувати
Порівнювати потрібно однаковий період — повний рік — та однаковий обсяг роботи. Вартість реєстрації оцінюйте окремо від регулярних витрат і майбутнього закриття.
Самозайнятій особі потрібно організувати документальне підтвердження доходів і витрат, податкову звітність та розрахунок внесків. Документи може збирати підприємець, а обробляти їх і готувати декларації — бухгалтер. Підприємець має надати повні відомості й тоді, коли облік і декларації веде бухгалтер.
У 2026 році стаття 30 закону про нарахування та стягнення податків передбачає для фізичної особи звільнення від підготовки фінансової звітності (financial statements) за відповідною нормою, якщо сума річного обороту та інших перелічених у законі валових доходів не перевищує 120 000 євро. Поріг стосується обороту та зазначених валових доходів; обов’язок зберігати підтвердні документи залишається. У разі перевищення потрібно визначити застосовні вимоги до звітності та її перевірки. Див. статтю 30 закону 4/1978.
Для компанії окремо враховують ведення обліку, підготовку фінансової звітності, її передбачену законом перевірку та подання щорічних відомостей про компанію. Оглядова перевірка (review engagement) й аудит (audit) — різні види перевірки звітності. Для застосування оглядової перевірки замість аудиту закон установлює умови щодо обороту, активів, кількох звітних періодів, а також винятки. Для нової компанії потрібно перевірити всі умови застосування оглядової перевірки, зокрема щодо звітних періодів, навіть якщо оборот першого року невеликий. До наведеного нижче навчального кошторису компанії включено повний аудит. Див. статті 118–121 і 152А закону про компанії.
Нижче зіставлено обов’язки за обох форм протягом однакового періоду:
- Первинні документи. За самозайнятості це документи діяльності фізичної особи, у компанії — документи юридичної особи, відокремлені від особистих. Їх збирає підприємець або працівник, обробляє бухгалтер. Відповідає платник податків; у компанії також враховують обов’язки директорів.
- Податкові декларації (tax returns). Самозайнята особа відображає підприємницький дохід в особистій декларації. Компанія подає власну декларацію; особисті обов’язки власника розглядають окремо. Готує бухгалтер, але відповідальність відповідного платника податків зберігається.
- Фінансова звітність та її перевірка. Для самозайнятої особи спершу перевіряють звільнення й застосовний вид перевірки. Для компанії — звітність і аудит або дозволену оглядову перевірку. Готує бухгалтер, перевіряє уповноважений аудитор. Подання забезпечує підприємець або директори в межах своїх обов’язків; аудитор відповідає за висновок.
- Щорічні відомості про компанію. За самозайнятості цього корпоративного обов’язку немає. У компанії підготовку й подання розподіляють у межах робочого процесу; обов’язки та відповідальність директора й секретаря визначаються їхньою роллю та законом.
- Зарплата й внески. За наявності працівників обов’язки роботодавця виникають в обох формах. Самозайнята особа окремо сплачує власні внески, компанія окремо розраховує виплати власнику, який у ній працює. Розрахунки виконує бухгалтер або фахівець із зарплати; за утримання й перерахування відповідає роботодавець, за власні внески — підприємець.
- Збір на розвиток людських ресурсів (human resource development levy). Самозайнята особа сплачує застосовні 0,5% доходу, з якого нараховують страхові внески (insurable income) окремо від соціальних внесків. Компанія як роботодавець сплачує 0,5% заробітку працівника, з якого нараховують страхові внески, у межах установленої максимальної бази. Розраховує бухгалтер; сплачує й відповідає самозайнята особа або роботодавець відповідно.
- Податок на додану вартість (value added tax, VAT), далі — ПДВ. В обох формах перевіряють реєстрацію, декларації та правила транскордонних операцій. Готує бухгалтер, за виконання відповідає відповідний платник ПДВ.
Щоб отримати порівнювані пропозиції щодо вартості обслуговування, підготуйте однаковий опис діяльності: кількість рахунків і операцій, працівників, банківських рахунків, країни замовників та очікувані обов’язки з ПДВ. Попросіть окремо зазначити:
- Разову вартість початку роботи.
- Повну вартість звичайного року, включно зі звітністю та її перевіркою.
- Доплати за збільшення кількості операцій, працівників і додаткові декларації.
- Вартість припинення діяльності та завершення незакритих періодів.
У грошовому прикладі нижче використано умовні витрати на обслуговування. Вони показують, як витрати впливають на вибір, а не середню вартість послуг на Кіпрі.
Як порівняти кошти власника
Для самозайнятої особи розраховують підприємницький дохід фізичної особи, дозволені витрати й відрахування, податок на доходи (income tax) та застосовні внески. Для компанії спочатку визначають її власні витрати й зобов’язання, а потім — виплати власнику.
У 2026 році стандартна ставка податку на прибуток компанії (corporate income tax) становить 15%. Для фізичної особи діє шкала: 0% до 22 000 євро оподатковуваного доходу (taxable income); 20% на наступну частину до 32 000 євро; 25% — до 42 000 євро; 30% — до 72 000 євро; 35% — на перевищення. Кожну ставку застосовують лише до відповідної частини доходу. Див. другий додаток до закону про податок на доходи.
На суму, що залишиться власнику, також впливають внески. Для самостійної діяльності державний ресурс указує особистий внесок на соціальне страхування в розмірі 16,6% доходу, з якого нараховують страхові внески. Ставку 16,6% застосовують до бази, визначеної за відповідними правилами та професійною категорією; ця база може відрізнятися від загального прибутку. Внески сплачують щокварталу. Див. соціальне страхування самостійної діяльності.
Із 6 квітня 2026 року для самостійної діяльності також передбачено збір на розвиток людських ресурсів у розмірі 0,5% доходу, з якого нараховують страхові внески. Його розраховують окремо від внесків на соціальне страхування та до Загальної системи охорони здоров’я (General Healthcare System, GeSY), далі — ГЕСІ. Див. К.Д.П. 128/2026, пункти 5(3) і 11.
Окремо передбачено внески до системи охорони здоров’я ГЕСІ: 4% для самостійної діяльності, 2,65% для працівників та одержувачів відповідних доходів, зокрема дивідендів (dividends), 2,9% для роботодавців. Максимальна сукупна річна база фізичної особи — 180 000 євро. Застосовність залежить від категорії, доходу й обставин платника. Див. ставки та умови ГЕСІ.
Для дивідендів також потрібно встановити, чи застосовується спеціальний внесок на оборону (Special Defence Contribution, SDC). Перевіряють податкове резидентство (tax residence) й доміциль (domicile) — окремий правовий статус для цілей SDC. Його встановлюють за критеріями походження, набутого зв’язку з країною та історії резидентства. Зокрема, закон враховує 17 років податкового резидентства з попередніх 20. Підстави визначено статтею 2 закону 117(I)/2002.
У прикладі нижче власник не має кіпрського доміцилю, а звільнення підтверджено за умовами моделі. Тому SDC із його дивідендів не виникає. ГЕСІ при цьому враховано. Для власника, на якого поширюється SDC, стаття 3 передбачає 5% із відповідних дивідендів; для виплат із прибутку до 2026 року потрібно перевірити перехідне правило, що передбачає 17% у встановлених випадках. Див. статтю 3 та перехідні положення, поправку 245(I)/2025.
Припущення для розрахунку
Це навчальне порівняння роботи економіста за умовні повні 52 тижні за правилами після 6 квітня 2026 року. Воно не відтворює зобов’язань за календарний 2026 рік. Ставки й страхові величини зафіксовано для порівняння; не припускається, що вони діятимуть і в наступні роки.
- Доходи й витрати. Виручка — 90 000 євро, звичайні визнані витрати — 30 000 євро, вихідний прибуток — 60 000 євро. Розрахунки з контрагентами завершено. Капітальних придбань, позик і збитків минулих періодів немає. Продажі оподатковуються ПДВ, який виключено з виручки; вхідний ПДВ (input VAT) повністю відшкодовуваний, розрахунки за ним завершено.
- Власник. Громадянин ЄС, податковий резидент Кіпру без кіпрського доміцилю, зі звільненням від SDC, підтвердженим за умовами прикладу. Інших доходів і додаткових особистих відрахувань немає. Кіпрське соціальне страхування та ГЕСІ застосовуються в обох формах.
- Страхова база. Економіст зі стажем до десяти років, категорія 2: 220,76 × 2,2 × 52 = 25 254,944 євро. Зменшення та добровільне підвищення бази не застосовуються; тижневого максимуму 1 325 євро не досягнуто. Джерело — офіційна таблиця 2026 року, складена на період 05.01.2026–03.01.2027. Ці дати описують джерело параметрів, а не період моделі.
- Обслуговування. Самозайнятість — 1 200 євро, компанія — 3 600 євро за розрахунковий період. Друга сума охоплює облік, повний аудит, щорічні відомості, секретаря та юридичну адресу. Ціни умовні, не ринкові. Початок і закриття діяльності не входять до порівняння звичайного року роботи.
- Робота власника компанії. Зарплата до утримань — 24 000 євро. Компанія виплачує відпускні безпосередньо й за умовами прикладу звільнена від внесків до відпускного фонду. Решта платежів роботодавця — 15,4%, або 3 696 євро: соціальне страхування 8,8%, внесок до фонду виплат у разі скорочення персоналу (Redundancy Fund) — 1,2%, внесок до фонду розвитку людських ресурсів (Human Resources Development Fund) — 0,5%, внесок до фонду соціальної згуртованості (Social Cohesion Fund) — 2%, ГЕСІ 2,9%. Див. склад платежів.
- Відрахування й розподіл. Витрати документально підтверджені та дозволені, особисті внески сплачено й вони відповідають умовам відрахування. Збір 0,5% враховано як поточну витрату за загальним правилом статті 9(1), що зменшує підприємницький прибуток для ГЕСІ; повторно як особистий внесок його не віднімають. Компанія самостійна, не входить до групи й не провадить регульованої діяльності; дивіденди законно розподіляють із доступного прибутку, до якого застосовано правила починаючи з 2026 року. Прибуток попередніх років виключено. Грошові платежі округлюють до центів перед наступними діями.
Профільна перевірка має підтвердити врахування нового збору у витратах і базі ГЕСІ, відрахування сплачених внесків та кваліфікацію виплат. Перевірки потребують і арифметика, і правові підстави прийнятих припущень; резерв під майбутній платіж не вважається сплатою.
Порівняння грошових результатів
Усі суми наведено в євро після передбачених моделлю витрат, податків і внесків. В обох варіантах власник компанії має зазначене звільнення від SDC.
Усі доступні кошти отримує власник:
- Самозайнятість: особисті кошти — 44 594,12 євро, залишок для роботи — 0 євро.
- Компанія: особисті кошти — 45 003,84 євро, залишок компанії — 0 євро.
- Різниця: у власника компанії на 409,72 євро більше.
Для роботи залишається 15 000 євро:
- Самозайнятість: особисті кошти — 29 594,12 євро, кошти для роботи — 15 000 євро.
- Компанія: особисті кошти — 30 401,34 євро, залишок компанії — 15 000 євро.
- Різниця: у власника компанії на 807,22 євро більше.
Якщо забирати всі доступні кошти, перевага компанії невелика. Коли 15 000 євро залишаються для роботи, вона зростає, оскільки ГЕСІ нараховують лише на виплачений дивіденд. Решта коштів належить компанії; особисті зобов’язання під час їхньої майбутньої виплати визначають окремо.
Якщо з дивіденду потрібно сплачувати SDC 5%
Звільнення власника від SDC істотно впливає на вибір. Змінимо лише цю умову у варіанті повного розподілу: власник зобов’язаний сплачувати SDC, а до дивіденду з розглянутого прибутку застосовуються саме 5%. ГЕСІ та решта показників залишаються незмінними.
- Компанія зі звільненням від SDC. Дивіденд до особистих утримань — 24 398,40 євро; SDC — 0 євро. Особисті кошти з урахуванням чистої зарплати — 45 003,84 євро, на 409,72 євро більше, ніж за самозайнятості.
- Компанія за SDC 5%. Той самий дивіденд до утримань — 24 398,40 євро; SDC — 1 219,92 євро. Особисті кошти з урахуванням чистої зарплати — 43 783,92 євро, на 810,20 євро менше, ніж за самозайнятості.
- Самозайнятість для порівняння. Особисті кошти — 44 594,12 євро; решту умов вихідної моделі збережено.
Додатковий платіж: 24 398,40 × 5% = 1 219,92 євро. Для його застосування потрібні обов’язок конкретного власника сплачувати SDC і ставка 5% для відповідного прибутку; виплати з прибутку попередніх років перевіряють окремо. Податкове резидентство й доміциль перевіряють окремо від громадянства. Див. статті 2–3 закону про SDC.
Докладний розрахунок: усі доступні кошти отримує власник
Самозайнятість. Після обслуговування залишається 60 000 − 1 200 = 58 800 євро. Окремий збір на розвиток людських ресурсів за умовні повні 52 тижні: 25 254,944 × 0,5% = 126,27 євро. Його не включено до вартості обслуговування. За прийнятого врахування збору як витрати підприємницький прибуток становить 58 673,73 євро.
Соціальне страхування розраховують із тієї самої встановленої професійної бази: 25 254,944 × 16,6% = 4 192,32 євро. Збір не зменшує цю нормативну базу. ГЕСІ з підприємницького прибутку: 58 673,73 × 4% = 2 346,95 євро. Розмежування страхової бази та підприємницького доходу, що її перевищує, встановлено у статті 2 закону про ГЕСІ; правила внесків — у статті 19.
За припущенням моделі, сплачені соціальні внески та внески до ГЕСІ дозволено відняти від оподатковуваного доходу. Вони зменшують податкову базу на 6 539,27 євро. Це нижче за межу в одну п’яту прибутку до особистих відрахувань: 58 673,73 ÷ 5 = 11 734,75 євро. Збір уже враховано у витратах, повторно його не віднімають; соціальні внески також не включають повторно до витрат на підприємницьку діяльність. Підстави такого розрахунку — статті 9(1) і 14 закону про податок на доходи.
Податкова база — 52 134,46 євро. Податок на доходи: 2 000 + 2 500 + 10 134,46 × 30% = 7 540,34 євро. Грошові платежі в моделі округлюють до центів перед подальшим розрахунком.
Особисті кошти: 58 673,73 − 4 192,32 − 2 346,95 − 7 540,34 = 44 594,12 євро. Залишок для подальшої роботи: 0 євро.
Компанія. Із 60 000 євро віднімають обслуговування 3 600 євро, зарплату 24 000 євро та внески роботодавця 3 696 євро. Оподатковуваний прибуток компанії — 28 704 євро. Податок 15% становить 4 305,60 євро. Для розподілу залишається 24 398,40 євро.
Із зарплати власника утримують 2 112 євро соціального страхування та 636 євро ГЕСІ. Відрахування не перевищують межу в одну п’яту зарплати; її оподатковувана частина — 21 252 євро, тому податок на доходи в моделі дорівнює нулю. Чиста зарплата — 21 252 євро.
Із дивіденду 24 398,40 євро утримують ГЕСІ 646,56 євро. SDC немає через зазначене звільнення; дивіденд не оподатковується податком на доходи згідно зі статтею 8(20) закону про податок на доходи. У моделі виплату кваліфіковано як дивіденд; винагороду за роботу враховано окремо в зарплаті. Застосування соціальних внесків залежить від кваліфікації виплат. У розрахунку такий дивіденд не включено до бази соціального страхування; ГЕСІ з нього збережено. Чистий дивіденд — 23 751,84 євро.
Особисті кошти: 21 252 + 23 751,84 = 45 003,84 євро. Залишок компанії: 0 євро.
Докладний розрахунок: у справі залишається 15 000 євро
Виручка, операційні витрати й зарплата залишаються незмінними. Змінюється розподіл коштів між особистими потребами та бізнесом; у компанії також зменшується внесок до ГЕСІ з виплаченого дивіденду.
За самозайнятості із залишку після податків і внесків 44 594,12 євро виділяють 15 000 євро для роботи. Коли власник відкладає ці кошти для роботи, оподатковуваний дохід залишається тим самим.
Особисті кошти: 29 594,12 євро. Кошти для подальшої роботи: 15 000 євро.
У компанії після її податку залишається 24 398,40 євро. Із них 15 000 євро залишають у компанії, дивіденд становить 9 398,40 євро. ГЕСІ з нього — 249,06 євро, чистий дивіденд — 9 149,34 євро. Зарплата після утримань залишається 21 252 євро.
Особисті кошти: 30 401,34 євро. Залишок компанії: 15 000 євро.
Що змінить результат
Якщо умовна вартість обслуговування компанії зросте з 3 600 до 4 600 євро, за повного розподілу особистий залишок зменшиться до 44 176,37 євро. Це вже на 417,75 євро менше, ніж за самозайнятості у вихідному розрахунку. Якщо залишити 15 000 євро в компанії, особистий залишок становитиме 29 573,87 євро — на 20,25 євро менше, ніж у відповідному варіанті самозайнятості.
На результат також впливають стаж і страхова категорія, зарплата, право на звільнення від SDC, інші доходи та вартість перевірки звітності. Тому цей приклад дає спосіб порівняння й показує, наскільки невеликою може бути перевага; умови, за яких компанія стає вигіднішою, залежать від конкретної діяльності.
Коли переглядати форму та як переносити діяльність
Змінювати форму має сенс, коли змінюються істотні умови роботи. Такими подіями можуть стати поява співвласника, великий договір, придбання майна або потреба регулярно залишати кошти на розвиток.
Уявімо фахівця, який починав із кількох невеликих замовлень. Згодом партнер запропонував інвестувати в обладнання, а новий замовник — договір зі значною відповідальністю. Навіть за незмінного прибутку тепер потрібно визначити частки, власника обладнання та сторону нового договору. Це підстава знову порівняти форми.
Можлива й зворотна ситуація. Дохід зріс, але співвласників немає, зобов’язання істотно не змінилися, а весь доступний заробіток потрібен сім’ї. Тоді зростання прибутку — привід перерахувати варіанти, а не готовий аргумент на користь компанії.
Особисті договори, активи й зобов’язання підприємця, який уже працює, не переходять до компанії лише через її реєстрацію. Підготуйте послідовність дій:
- Договори. Складіть перелік замовників і постачальників, прав, боргів та умов передання. Визначте, чия згода буде потрібна.
- Майно й права. Укажіть власників обладнання, програм, найменування та інших прав, які використовуєте. Оберіть спосіб передання й перевірте його податкові наслідки.
- Дозволи й реєстрації. З’ясуйте, які потрібно оформити на компанію заново, включно із застосовними податковими обов’язками.
- Працівники й розрахунки. Визначте, як урегулювати трудові зобов’язання, незавершені роботи, аванси та неоплачені рахунки.
- Дата переходу. Розділіть старі й нові операції: хто завершує попередні замовлення, хто виставляє рахунки, на який рахунок надходять кошти.
- Попередня діяльність. Вирішіть, чи припиняється вона, чи триває окремо, та завершіть пов’язані з нею обов’язки.
Результатом вибору мають стати зрозуміла схема відповідальності та два річні розрахунки. У кожному окремо покажіть витрати на обслуговування, обов’язкові платежі, особисті кошти й кошти, залишені для роботи. Тоді буде видно, за що ви платите в кожній формі та які умови можуть змінити рішення.


















